«Для дитини важливе відчуття «я можу»
Від 15 до 40% школярів зараз мають труднощі в навчанні, і цей показник зростає в геометричній прогресії. Досить часто так буває через те, що в дитини систематично щось не виходить. Це формує «комплекс невдахи»: знижує самооцінку, робить її байдужою або негативно налаштованою до навчання.
Ви можете легко допомогти таким діткам. Треба лише дати їм змогу відчути, що вони все можуть. Призначте дитину головною в якомусь великому класному чи позакласному завданні. Наприклад, запропонуйте їй стати організатором вечірки для однокласників. Адже щоб організувати таку вечірку, треба придумати тематику, конкурси, скласти бюджет, який мають затвердити батьки, запросити однокласників і врешті провести захід.
Це дасть «відчуття життя» і власної значущості, тобто підвищить самооцінку школяра. Це і є прикладна нейрокорекція.
Є ще один цікавий метод. Улітку діти цілим класами вирушають до лісу, де працюють як дорослі: рубають дрова, доглядають за тваринами, готують самі їжу. Коли вони повертаються восени до школи, відчуття «я можу» дає колосальні результати з точки зору шкільної успішності.
«Підтримуйте дитину навіть у невдачах»
Іноді діти використовують невдачі в навчанні як спосіб привернути до себе увагу. Батьки часто одержимі успішністю дитини у школі. Якщо дорослі перестають реагувати на оцінки як на трагедію, дитина зовсім по-іншому розкривається.
Я раджу всім батькам хоча б 15 хвилин на день займатися тільки тим, чого хоче дитина. Не засуджувати, не критикувати, не питати про успіхи в школі. Усе, що потрібно, просто запитати: «Чим би ти хотів зараз зайнятися?»
Заняття має бути для вас і дитини: настільні ігри, прогулянки. Поступово ви побачите: дитина позбудеться звички маніпулювати шкільною неуспішністю.
«Дайте дитині час погратися. Не робіть з неї вундеркінда з пелюшок»
Наші діти набагато менше проводять часу на вулиці, граючись у рухливі ігри, аніж ми свого часу. Досить часто це через наше намагання вберегти дитину від небезпеки та бажання дати їй гарну освіту.
Мені самій раніше здавалося: чим більше вкласти в інтелектуальний розвиток дитини із самого народження, тим більше стартових позицій вона отримає, і тим успішнішою буде в дорослому житті.
Чимало маркетингових хитрощів змушують батьків потрапляти на гачок раннього інтелектуального розвитку. Батьки ставлять мету: у 4 роки моя дитина читатиме, у 5 знатиме таблицю множення, а в 6 опанує програму першого класу.
Такі татусі й мамусі багато вкладають у розвиток лівої півкулі, однак при цьому завдають шкоди правій — творчій. Цим вони гальмують, наприклад, розвиток лідерських якостей у дитини. Так ви виховаєте лише виконавців
Часто буває таке, що дитина, яка рано навчилася читати, у 3-4-му класі починає відчувати труднощі в навчанні. Усі скажуть: лінива. Ніхто й не згадає, що вона у 5-6 років багато читала, однак мало рухалася.
Ранній інтелектуальний розвиток до 7 років є шкідливим для мозку дитини. Зір дітей-дошколят не готовий сприймати 2D інформацію. Їм потрібне просторове 3D сприйняття світу. А ще якщо дуже рано навчати дитину читати, ми запросто можемо викликати в неї короткозорість. Нам про це, на жаль, ніхто не розповідає...
«Від того, наскільки дитина рухлива в дитинстві залежить її успішність у школі»
Є три поверхи мозку: мозок дій, емоцій та інтелектуальна зона. У маленької дитини превалює якраз мозок дій і розвивається він за допомогою рухів, відпрацьовування рефлексів.
У 4 роки в дитини на 80% запускається зона дій і зона емоцій. Інтелектуальна зона починає стартувати лише у 7 років, а її повний запуск відбувається у 30 років.
Багато хто думає, що чим більше сірої речовини в мозку, тим продуктивніша його робота. Це не так: найбільшу роль у процесі мислення відіграє мієлін, ліпідно-протеїнова оболонка мозку. Чим більше мієліну в мозку дитини, тим кращі в неї успіхи в навчанні. Мієлінізація мозку запускається в русі. Дитина побігала, пострибала, потренувала відчуття рівноваги — мієлін «крапнув».
Отож коли батьки кажуть трирічній дитині: «Стій, не метушись!», вони тим самим блокують розвиток мієлінового прошарку мозку.
Зверніть увагу і на харчування: найбільше мієліну у яйцях, м’ясі, бобових, Омега-3 кислотах, а ще — у вітамінних препаратах магнію.
«Гармонійно розвивайте канали зору і слуху малюка»
Коли батьки та вчителі нав’язують дитині навчальні картинки, іграшки чи відеофільми, вони спричиняють надмірну стимуляцію каналу сприйняття візуальної інформації. Краще, щоб дитина сама вигадувала варіанти дозвілля.
Саме через це у Франції заборонені гаджети для дітей віком до 2 років. А в нас їх діти отримують мало не в колисці. Майте на увазі: діти не сприймають аудіо- чи відеокурси іноземної мови. Інша річ: коли тато, мама або няня розмовляють з дитиною англійською мовою.
Єдине, до чого ми привчаємо дитину, коли даємо в руки смартфони і планшети: канал візуального сприйняття — основний. Інші канали, у тому числі слуховий, не розвиваються.
Дитина, яка звикла до частої зміни картинок, не буде сприймати «монотонну» аудіальну інформацію від вчителя. Тоді викладачу, щоб привернути увагу школяра, як мінімум доведеться розмахувати руками чи діставати плакати. А найкраще — бігати з монітором у руках.
«Не забувайте про тілесний контакт — це дарує відчуття безпеки»
У кінезіології є багато вправ, які допоможуть батькам у легкий і приємний спосіб заспокоїти дитину, зняти з неї окови стресу чи втоми.
• Одна з найпростіших — дитиня лягає на підлогу на спину, а мама має прокотитися вздовж тіла малюка.
• Зона між лопатками і посередині попереку — це ті місця, якими малюк торкається в утробі стінок матки. Ми можемо обійняти дитину двома руками, торкаючись цих зон долонями. Це дає заспокійливий заряд підтримки.
• Можна навіть домовитися з дитиною: поки ви робите вправи, вона думає про те, що відбулося неприємного, і відпускає ці відчуття.
