Цікава математично-дизайнерська довідка.
Iсторія арабських цифр
Ми звикли користуватися цими цифрами щодня і навіть не задумуємося над тим, чому це шість, а то вісім, хто вигадав усі ці назви, звідки вони?...
Існує думка, що накреслення звичних нам арабських цифр було вигадано за принципом:
«Значення цифри відповідає кількості кутів».
З часом усе змінюється, кути на цифрах — теж не виняток. Вони згладилися і зникли.
Причиною того, що в Європі і на Американських континентах ці цифри загально відомі як «Арабські числа» є те, що вони були представлені Європі в X ст. носіями арабської мови з Північної Африки, які тоді використовували ці числа в Лівії і Марокко.В інших арабських регіонах також використовували східноарабські числа: (٠١٢٣٤٥٦٧٨٩).
Десяткова індо-арабська система числення із присутнім в ній числом нуль з'явилася в Індії близько 700 р.н.е.
Числа, які зустрічаються у Бахшалійському рукописі, що датується близько між III і VII ст. н.е.
В X ст. математики з Середнього Сходу розширили десяткову систему числення і додали до неї дроби, як записано в трактаті сирійського математика Абуль-Хассан аль Евклідісі в 952—953 pp. Десятковий розділювач (невеликий вертикальний штрих) запропонував математик Сінд ібн Алі, який написав найдавніший трактат про арабські числа.
Тепер в англомовних країнах як десятковий розділювач
використовується крапка (.), у більшості інших — кома (,).
«Цифрові» картини
Її оригінальні картини – це нагромадження чисел від 1 до 12. Спитаєте, чому саме до 12? А тому, що вона використовує цифри тільки із циферблатів годинників, до того ж розбитих, оскільки творчість художниці – не просто малюнки з математичним ухилом. Це філософські роботи про те, як зникають секунди і як четвертий вимір, а саме час, формує три інші.
Більшу частину життя Сієнна присвятила образотворчому мистецтву. І тільки через три роки відмовилася від звичних штрихів і почала малювати числами. Для цієї техніки художниця винайшла власну назву – numberism (числізм).
Філософські картини виникли у результаті стресу. Біда, як говориться, допомогла, хоч і не одразу. Дівчину мучили думки про майбутнє, те, скільки жити їй залишилося і чи встигне вона зробити усе, що запланувала.
У результаті художниця зрозуміла: поки роздумує, час спливає. Ні мрії про майбутнє, ні жаль за минулим нічого не варті. Необхідно цінувати дійсність, адже іншого шансу «намалювати» картину власного життя не буде.
Секунди біжать і губляться у потоці нашого існування, як числа на полотнах. І тільки усі разом вони створюють довершене зображення.
