День Фібоначчі

Щорічно 23 листопада світ відзначає День Фібоначчі. Дата святкування обрана на честь початку самого ряду чисел Фібоначчі: 1, 1, 2, 3, . . ., (n-1)+(n-2), . . .

Ці листопадові заходи у третій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

Цей ряд чисел створив Леонардо Пізанський, який жив у Пізі приблизно з 1175 по 1250 роки.

Ім'я Фібоначчі сформувалося з двох італійських слів: figlio Bonacci, що перекладається як «син Боначчі» – саме так звали батька Леонардо). Леонардо Пізанський був першим великим математиком середньовічної Європи. Математичні ідеї, до яких приводить послідовність Фібоначчі, такі як золотий перетин, спіралі та самоподібні криві, вже давно цінуються за їхню чарівність і красу, але ніхто не може по-справжньому пояснити, чому вони так ясно відображаються у світі мистецтва та природи. Його історія почалася в Пізі, Італія, у 1202 році. Пізанська республіка вшановувала Леонардо Фібоначчі за його досягнення.

Книга Квадратів (The Book of Squares (Liber Quadratorum)) вважається його шедевром. Послідовність Фібоначчі - це ряд чисел, в якому кожне число є сумою двох попередніх, тобто 0, 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55, ...
Отже, 0 + 1 = 1, 1 + 1 = 2, 1 + 2 = 3 і так далі. Числа Фібоначчі виявилися надзвичайно корисними суспільству в різних сферах діяльності: торгівля, фотографія, живопис, біологія, математика тощо.
Найвідомішою книгою, яку написав Леонардо Пізанський на прізвисько Фібоначчі, є Книга абака (Liber Abbaci).

У 12-й главі він загадує загадку про двох кроликів, які кожного місяця приносять потомство. Завдяки цій задачі увесь світ узнав про числа Фібоначчі.

Леонардо да Вінчі не тільки використовував послідовність Фібоначчі при створенні свого шедевру «Вітрувіанська людина», але й стверджував, що ці знамениті числа, які прийшли до нас через математику, керують усім Всесвітом.

В Італії навіть зараз виходить науковий журнал, який має назву «Числа Фібоначчі». Статті для нього пишуть вчені зі всього світу. Вони відзначають, що й досі у цій послідовності постійно відкривається щось нове.

День Фібоначчі — свято краси, яка ховається у простих числах. Сьогодні вшановують послідовність, що з’єднує математику з мистецтвом, природою і навіть гармонією нашого життя.

Равлики, соняшники, шишки, хвилі — усі вони мовчки повторюють: “1, 1, 2, 3, 5, 8…”

Фібоначчі нагадує нам: інколи достатньо додати вчорашнє з сьогоднішнім — і виходить завтрашнє диво. Нехай і ваші кроки цього року складуться у цю прекрасну послідовність. Числа Фібоначчі — це не просто формула, а спосіб всесвіту дихати. Усе починається з двох крихітних «одиниць», двох майже невидимих точок, які ніби питають одна одну: “А що, якщо ми спробуємо разом?” Із цієї тихої змови народжується рух. 1, 1, 2, 3, 5, 8… послідовність, що зростає як довіра — повільно, але впевнено. Ми теж починаємо з малого: перший крок, перше слово, перша невпевнена спроба. А потім — додаємо. Не віднімаємо, не множимо себе на чужі очікування, а просто складаємо вчорашнє з сьогоднішнім. І якщо ми наполегливо тримаємо темп, життя віддячує нам своїм числом 34, 55, 89 — тими моментами, що стають більшими за нас.Числа Фібоначчі ніби підказують: у природі нічого не росте різко, без підготовки, без ритму. Соняшник розгортається спіраллю, шишка збирає в собі порядок, хвиля котиться на берег так, ніби знає формулу краси. Усе це — м’яке нагадування, що гармонія не буває випадковою. Вона завжди народжується з повторення і терпіння.Може, тому нам так подобається ця послідовність. Вона вчить не боятися повільного старту. Ніхто не соромиться перших двох маленьких одиниць — вони ж скарб, фундамент, початок історії. І ми не повинні соромитися своїх перших кроків: вони ще не великі, але вже правильні.

Ось за це ми люблимо числа Фібоначчі: вони навчають бачити велич у найменшому.
І вірити, що з малого завжди може вирости прекрасне.

---

Мої вправи на платформі LearningApps.org

---